Трамп розкритикував прем’єра Данії за «неприємну заяву» через Гренландію

Президент США Дональд Трамп висловив невдоволення тим, в якій формі прем’єр Данії Метте Фредеріксен заявила про те, що Гренландія не продається.

Виступаючи перед журналістами 21 серпня, Трамп заявив, що Фредеріксен зробила «неприємну і недоречну заяву», коли назвала «абсурдом» його плани купити Гренландію.

«Це дуже неприємний спосіб щось сказати», – додав Трамп.

Раніше президент США вирішив скасувати свій візит до Данії, який планувався у вересні. Трамп пояснив своє рішення тим, що влада Данії не зацікавлена обговорювати продаж США найбільшого острова – Гренландії.

Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен заявила, що була «здивована і розчарована» рішенням президента США Дональда Трампа відмовитися від запланованого візиту в Данію.

За словами данського прем’єра, рішення Трампа не вплине на «хороші» відносини між Копенгагеном і Вашингтоном, який є «одним із найближчих союзників» Данії. При цьому вона знову підтвердила, що Гренландія «не продається».

В останні дні джерела в Білому домі в інтерв’ю кільком ЗМІ підтвердили інтерес Дональда Трампа до придбання Сполученими Штатами найбільшого в світі острова, що належить Данії.

18 серпня сам президент Трамп публічно визнав це: «Ми добрі союзники з Данією. Ми захищаємо Данію, як ми захищаємо значну частину світу, в результаті з’явилася ця концепція … Це цікаво зі стратегічної точки зору».

Читайте також: Гренландія не продається – відповідь Трампу

Повідомлялося, що Сполучені Штати готові взяти на себе виплату гренландській автономній владі 600 мільйонів доларів на рік на підтримку економіки і соціальної сфери острова – зараз ці гроші платить Данія. У відповідь прем’єр-міністр Данії висловила надію на те, що президент жартує, назвавши історію «абсурдною дискусією».

У Гренландії розташована найпівнічніша військово-повітряна база США. Острів вважається стратегічно важливою територією у гарантуванні безпеки Північної Америки.

Невідомо, чи було спочатку питання про Гренландію однією з тем переговорів президента Трампа в Данії. Під час своєї європейської поїздки він повинен був відвідати Польщу і Данію.



Макрон: Росія не може повернутися до формату G8 без врегулювання ситуації в Україні

Президент Франції Емманюель Макрон заявляє, що повернення Росії до «Групи семи» промислово розвинених країн (G7) без врегулювання ситуації в Україні буде «стратегічною помилкою» і підкреслить «слабкість» організації.

«Я думаю говорити, що без будь-яких умов Росія може повернутися, це було свідченням слабкості G7. Це було б для нас стратегічною помилкою і освяченням цієї епохи безкарності», – сказав Макрон 21 серпня, напередодні саміту «Групи семи», що пройде на вихідних у південному французькому курортному місті Біарріці.

«Неодмінною умовою (для повернення Росії – ред.) є пошук рішення щодо України», – сказав Макрон, який 19 серпня провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним на півдні Франції.

Читайте також: Чиста нещирість. Слова Макрона про «глибоко європейську» Росію та зустріч з Путіним оцінили західні коментатори

У Берліні канцлер Німеччини Анґела Меркель і британський прем’єр-міністр Борис Джонсон також відзначили, що для повернення Росії потрібен прогрес у вирішенні конфлікту в Україні.

Росію виключили зі старого формату «Групи восьми» після того, як вона анексувала український Крим у 2014 році, а всі інші країни-члени групи – Велика Британія, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія і США – запровадили санкції проти Москви.

Водночас президент США Дональд Трамп заявив 20 серпня, що пропонував би дозволити Росії повернутися до формату G8, коли наступного року США головуватимуть у групі.



Лавров застеріг від «гонитви за сенсацією» в питанні обміну

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров закликає не гнатися за сенсацією в питанні обміну утримуваними особами між Росією й Україною.

«Для того, щоб просувати цю тему, потрібно домовлятися не тільки в принципі, а й погоджувати конкретні правові, технічні, організаційні аспекти. Потрібно не забувати про те, що йдеться про долі людей, і тут потрібна не гонитва за сенсацією, щоб встигнути першим про щось повідомити, а кропітка робота на результат», – сказав Лавров 21 серпня в Москві після переговорів із міністром закордонних справ Німеччини Гайко Маасом.

Раніше заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-України» заявила, що після зустрічі президента Франції Емманюеля Макрона і президента Росії Володимира Путіна від Кремля очікують звільнення українських політв’язнів.

«Ці питання обговорювалися, і від Путіна очікують подальших кроків», – сказала Зеркаль.

19 серпня Макрон прийняв Путіна у Франції. Після переговорів президенти заявили про необхідність нової зустрічі у «нормандському форматі» вже найближчим часом. Він створений для вирішення збройного конфлікту на Донбасі. До «нормандської четвірки» входять Україна, Франція, Німеччина та Росія.
20 серпня російська журналістка і громадська активістка Вікторія Івлєва повідомила, що адміністрація московського слідчого ізолятора «Лефортово» прийняла передачі для п’ятьох утримуваних Росією українців – Володимира Балуха, Станіслава Клиха, Олександра Кольченка, Павла Гриба та Миколи Карпюка.
21 серпня Івлєва розповіла, що адміністрація «Лефортово» прийняла передачі для трьох інших українців, утримуваних російською владою – Романа Сущенка, Олексія Сизоновича і Євгена Панова.
До цього українці перебували в місцях позбавлення волі інших російських регіонах.
За даними Міністерства закордонних справ, Росія незаконно утримує понад 70 українців. До цього числа не входять 24 українські моряки, захоплені Росією біля Керченської протоки наприкінці листопада 2018 року.



Zimbabwe Rights Activists Oppose Calls for Lifting Sanctions

Zimbabwe rights activists are calling for Western sanctions against the country to remain in place, despite calls this week by the Southern African Development Community for them to be lifted.  Government supporters say the sanctions are hurting ordinary people.  But critics say it is the government’s policies, not sanctions, that are to blame for the poor economy, and that lifting sanctions would send the wrong message about the country’s human rights record.  Columbus Mavhunga reports from Harare.



US Takes Aim at Deadly Chinese Fentanyl Networks

The US Treasury took action Wednesday to crack down on Chinese traffickers of deadly fentanyl, sanctioning producer-exporters and warning banks on financial schemes used to distribute the synthetic opioid behind thousands of US overdose deaths.

The Treasury identified Zheng Fujing, 36, and a company he controls, Qinsheng Pharmaceutical Technology, and a partner, Zheng Guanghua, as a major, Shanghai-based production fentanyl production and trafficking organization.

The Zheng drug trafficking organization, the Treasury said, produced and shipped hundreds of controlled substances, including fentanyl analogues such as carfentanil, which is 100 times more potent than fentanyl.

“Zheng created and maintained numerous websites to advertise and sell illegal drugs in more than 35 languages,” it said.

Moreover, it said, Zheng was producing counterfeit cancer pills that replace the active cancer-fighting ingredient with “dangerous synthetic drugs.”

Yan, meanwhile, produces and trafficks in synthetic opioids, cannabinoids, and cathinones, and amphetamine-like drug, the Treasury charged.

“Yan has tried to evade prosecution by modifying the chemical structure of his synthetic analogues based on his monitoring of legislation and law enforcement activities in the United States and China,” the Treasury said.

All three men have already been indicted in separate trafficking cases in the United States.

The Treasury’s designation of the three as “significant foreign narcotics traffickers” under the US Kingpin Act allows the Treasury to use more sanctions and controls to attack their networks.

The Treasury said it had also issued an advisory to banks and other financial institutions describing how synthetic opioid producers and traffickers operate in financial networks, with the aim of closing off their ability to produce and sell their drugs.

“We are making the financial sector aware of tactics and typologies behind illicit schemes to launder the proceeds of these fatal drug sales, including transactions using digital currency and foreign bank accounts,” said Kenneth Blanco, the head of the Treasury’s Financial Crimes Enforcement Network.

The Treasury said both the Zheng and Yan groups used digital currencies like bitcoin for production operations and sales.



Заступник держсекретаря США Салліван «цілком може стати» новим послом у Росії – Трамп

Заступник державного секретаря США Джон Салліван «цілком може стати» наступним послом Вашингтона в Росії і замінити Джона Гантсмана, який оголосив про відставку раніше цього місяця, заявив президент США Дональд Трамп.

Він сказав про це 20 серпня в Білому домі, де приймав президента Румунії Клауса Йоганніса.

Раніше видання The New York Times повідомляло, що Трамп, як очікують, призначить Саллівана на посаду посла в Росії.

6 серпня стало відомо, що чинний посол США в Росії Джон Гантсман звернувся до президента Трампа з проханням про відставку з 3 жовтня.

У момент найгірших за останні 20 років американсько-російських відносин посада американського посла в Москві вважається однією з найскладніших в американському дипломатичному відомстві. Джон Гантсман у своєму листі написав, що американським дипломатам доводиться працювати у «ворожій» атмосфері.

За даними американських ЗМІ, Гантсман збирається повернутися в штат Юта і висунути свою кандидатуру на посаду губернатора на майбутніх виборах.

Декілька колишніх урядових чиновників заявили The New York Times, що вони вважають Саллівана несподіваним вибором на посаду посла в Росії, зважаючи на його незначний дипломатичний досвід.

Зокрема, колишній високопоставлений американський дипломат Стівен Сестанович заявив, що Саллівана не знають як «великого гравця у політичному процесі Вашингтона». Він додав, що Салліван не є широко відомим експертом із питань, пов’язаних із Росією.

Салліван працював юристом до того, як приєднався до адміністрації Трампа в 2017 році.



Пакистан хоче оскаржити в Міжнародному суді рішення Індії щодо Кашміру

Пакистан заявляє, що буде оскаржувати в Міжнародному суді рішення Індії про скасування спеціального статусу підконтрольної Делі частини спірного регіону Кашмір.

Міністр закордонних справ Пакистану Шах Мехмуд Куреші 20 серпня заявив телеканалу ARY News, що рішення про передачу справи до вищого суду ООН, що базується в Гаазі, «ухвалили після розгляду всіх правових аспектів» дій Індії.

Два з трьох збройних конфліктів, які сталися між Пакистаном та Індією з моменту набуття незалежності від Великої Британії 1947 року, стосувалися контролю над Кашміром.

Читайте також: Пакистан звинуватив індійських військових у вбивстві двох цивільних у Кашмірі

Відносини двох країн загострилися, коли 5 серпня індійський уряд оголосив про намір скасувати особливий статус підконтрольної Індії частині спірного регіону Кашмір, направив туди тисячі військових і зупинив телефонний та інтернет-зв’язок у регіоні.

Пакистан засудив цей крок і назвав його порушенням резолюції ООН. Влада Пакистану вважає, що цей крок, який супроводжувався діями сил безпеки і запровадженням комендантських годин, загрожує міжнародному миру та може призвести до етнічних чисток і геноциду в регіоні, де більшість складають мусульмани.

На тлі протестів у Кашмірі індійський уряд заявив 13 серпня, що «поетапно» полегшує режим у Гімалайському регіоні.

Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон і президент США Дональд Трамп закликали Індію і Пакистан вести діалог і проявити стриманість.



Трамп заявляє про «доцільність» приєднання Росії до G7

Президент США Дональд Трамп заявляє, що було б доцільно дозволити Росії приєднатися до «Групи семи» промислово розвинених країн.

«Я думаю, більш доцільним було б, щоб Росія входила. Має бути G8, тому що багато речей, які ми обговорюємо, мають відношення до Росії», – сказав Трамп, виступаючи в Білому домі 20 серпня, за кілька днів до того, як у Франції пройде саміт G7.

Схожі заяви президент США робив рік тому. Тоді його підтримав прем’єр Італії, але не підтримали інші учасники групи.

Нещодавно президент Франції (яка нині головує в G7) Емманюель Макрон заявив, що розширення міжнародного клубу держав «Групи семи» на ще одного учасника Росію – до G8, залежить від зусиль Москви із реалізації Мінських угод із врегулювання ситуації на сході України.

«Група семи» (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Японія і Канада) промислово розвинених країн незмінно підтримує Україну в її протистоянні агресії Росії, починаючи з самого початку цієї агресії – окупації Криму навесні 2104 року. Тоді, зокрема, Росію виключили зі складу попереднього такого неформального об’єднання, «Групи восьми», учасники об’єднання, разом із багатьма іншими країнами, наклали проти Росії кілька пакетів санкцій.



Hong Kong’s Evolving Protests: Voices From the Front Lines

On a recent sweltering Saturday, a day now reserved for protest in Hong Kong, a demonstrator named Wayne stepped past a row of plastic barricades, lifted a pair of binoculars and squinted.

Four hundred meters away, a line of riot police stood with full-length shields, batons and tear gas launchers.

It was a familiar sight for Wayne after more than two months on the front lines of Hong Kong’s turbulent pro-democracy demonstrations. Along with hard hats and homemade shields, face-offs with police have become part of the 33-year-old philosophy professor’s new normal.

The stories of Wayne and three other self-described “front line” protesters interviewed by The Associated Press provide insights into how what started as a largely peaceful movement against proposed changes to the city’s extradition law has morphed into a summer of tear gas and rubber bullets. They spoke on condition they be identified only by partial names because they feared arrest.

The movement has reached a moment of reckoning after protesters occupying Hong Kong’s airport last week held two mainland Chinese men captive, beating them because they believed the men were infiltrating their movement.

In the aftermath, pro-democracy lawmakers and fellow demonstrators — who have stood by the hard-liners even as they took more extreme steps — questioned whether the operation had gone too far.

It was the first crack in what has been astonishing unity across a wide range of protesters that has kept the movement going. It gave pause to the front-liners, who eased off the violence this past weekend, though they still believe their more disruptive tactics are necessary to get the government to answer the broader movement’s demands.

The demands grew from opposing legislation that would have allowed Hong Kong residents to be extradited for trials in mainland China’s murky judicial system to pressing for democratic elections, Hong Kong leader Carrie Lam’s resignation and an investigation into allegations of police brutality at the demonstrations.

The protesters on the front lines are the ones who throw bricks at police and put traffic cones over active tear gas canisters to contain the fumes. They have broken into and trashed the legislature’s chambers, blocked a major tunnel under Hong Kong’s harbor, besieged and pelted police headquarters with eggs and halted rush-hour subways by blocking the train doors from closing.

To Lam, these are “violent rioters” bent on destroying the city’s economy. To China’s ruling Communist Party, their actions are “the first signs of terrorism.”

To these most die-hard protesters, there’s no turning back.

“The situation has evolved into a war in Hong Kong society,” said Tin, a 23-year-old front-line demonstrator. “It’s the protesters versus the police.”

When Hong Kong’s youth banded together for this summer’s protests, they established a few rules: They would not have clear leaders, protecting individuals from becoming symbols or scapegoats. And they would stick together, no matter their methods.

The peaceful protesters would not disavow the more extreme, sometimes violent tactics of the front-liners, who would distract the police long enough for others to escape arrest.

These were lessons learned from 2014, when the Occupy Central pro-democracy movement fizzled after more than two months without winning any concessions. Many involved feel internal divisions partly led to defeat.

Chong, a 24-year-old front-liner, said everyone’s opinion is heard and considered, and they decide on the right path together. But no decision is absolute: The demonstrators have pledged to not impede actions they may disagree with.

Two massive marches roused Chong and others who had given up on political change after the failure of Occupy Central, also dubbed the Umbrella Revolution.

On consecutive weekends in June, hundreds of thousands of people took to the streets to oppose the extradition bill. It struck at fears that China is eroding civil rights that Hong Kong residents enjoy under the “one country, two systems” framework.

“I didn’t think I would ever do this again,” said Chong, who quit his job as an environmental consultant to devote himself to the protests. “But this time, society is waking up.”

On June 12, three days after the first march, protesters blocked the legislature and took over nearby streets, preventing the resumption of debate on the extradition bill. Police responded with tear gas and rubber bullets.

Lam suspended the bill indefinitely the day before the second march, but it didn’t mollify the protesters, who turned out in even greater numbers.

As their demands expanded, Lam offered dialogue but showed no signs of giving ground.

That’s when hard-liners like Chong and Wayne became convinced that peaceful protest might not be enough.

They blocked roads with makeshift barricades and besieged the Chinese government’s Liaison Office in Hong Kong, defacing the national seal over its entrance. Week after week, they clashed with police, who became an object of their anger. Every round of tear gas only seemed to deepen their conviction that the government did not care.

“We’ve had numerous peaceful protests that garnered no response whatsoever from the government,” said J.C., a 27-year-old hairstylist who quit his job in July. “Escalating our actions is both natural and necessary.”

Then came the “white shirt” attack. On July 21, dozens of men beat people indiscriminately with wooden poles and steel rods in a commuter rail station as protesters returned home, injuring 44. They wore white clothing in contrast to the protesters’ trademark black.

A slow police response led to accusations they colluded with the thugs. Police Commissioner Stephen Lo said resources were stretched because of the protests.

Many saw the attack as proof police prioritized catching demonstrators — around 700 have been arrested so far — over more violent criminals. That view has been reinforced by other images, including police firing tear gas at close range and a woman who reportedly lost vision in one eye after being hit by a beanbag round shot by police.

Each accusation of police brutality emboldens the hard-core protesters to use greater violence. Gasoline bombs and other flaming objects have become their projectiles of choice, and police stations are now their main target.

In this cauldron of growing rage, the protesters set their sights on Hong Kong’s airport.

Hundreds of flights were canceled over two consecutive nights last week as protesters packed the main terminal, blocking access to check-in counters and immigration.

While the major disruption of one of the world’s busiest airports got global attention, it was the vigilante attacks on two Chinese men that troubled the movement.

In a written apology the following day, a group of unidentified protesters said recent events had fueled a “paranoia and rage” that put them on a “hair trigger.” During the prior weekend’s demonstrations, people dressed like protesters had been caught on video making arrests, and police acknowledged use of decoy officers.

At the airport, the protesters were looking for undercover agents in their ranks. Twice they thought they found them.

The first man ran away from protesters who asked why he was taking photos of them. Protesters descended on him, bound his wrists with plastic ties and interrogated him for at least two hours. His ordeal ended only when medics wrested him away on a stretcher.

The second man was wearing a yellow “press” vest used by Hong Kong journalists but refused to show his credentials. In his backpack, protesters found a blue “Safeguard HK” T-shirt worn at rallies to support police.

A small group of protesters repeatedly beat him, poured water on his head and called him “mainland trash.” He turned out to be a reporter for China’s state-owned Global Times newspaper.

Footage of the mob violence inflamed anti-protester sentiment in China, where the reporter became a martyr. In Hong Kong, pro-democracy lawmakers said it was something that “will not and should not happen again.”

Within the movement, some apologized for becoming easily agitated and overreacting. Others questioned whether provocateurs had incited the violence.

Through it all, the front liners called for unity. They pointed to the injuries sustained on their side and the rioting charges that could lock them up for 10 years.

On the night of the airport beating, Wayne couldn’t get through the crowd to see what was happening, but he understood how the attackers felt.

“I would have done the same thing,” he said. “It’s not rational, but I would have kicked him or punched him at least once or twice.”



Scores of Civilians Killed, Injured in Libyan Oasis Town

The United Nations reports the small oasis town of Murzuq in southwestern Libya has suffered one of the largest losses of civilian life this month since civil war broke out in 2011 following the overthrow of former Libyan dictator Moammar Gadhafi.

Escalating violence reportedly has killed at least 90 civilians and injured more than 200 in the small oasis town of Murzuq this month.  OCHA, the U.N. office for the Coordination of Humanitarian Affairs, reports airstrikes by planes and drones, indiscriminate rocket attacks and shelling, as well as ground fighting have increased the casualty count on all sides of the fighting.  

Additionally, the U.N. migration agency reports nearly 9,500 people have been displaced within the town municipality.  OCHA spokesman, Jens Laerke, told VOA people are fleeing from one area to another to get out of the way of aerial and drone attacks.

“They are, of course, terrified that if they move, they will be perceived as affiliated to one side or the other and may be targeted.  So, that is why our call really is for those doing the fighting to allow people to leave if they so wish so they can reach a place where they can be assisted and, of course, to spare civilians and civilian infrastructure,” Laerke said.

Murzuq is a casualty of the increasingly bitter and lethal fighting between two main armed political factions in Libya.  The self-styled Libyan National Army led by renegade General Khalifa Haftar raised the fighting to a higher level when his forces moved to seize the capital Tripoli in April.  That is where the Government of National Accord, which is recognized by the United Nations as the legitimate government of Libya, is based.

Laerke said Murzuq, a town of fewer than 13,000 people, is facing a humanitarian crisis.  He said people desperately need medical supplies, food, water and sanitation, tents, blankets and hygiene kits.

However, he said aid agencies have limited access to people displaced in the town.  He said active fighting, as well as damaged roads and roadblocks, are making it almost impossible to assist the civilians trapped there.

He added that it was easier to reach those who have taken refuge in the few centers for displaced people on the outskirts of the town.  U.N. aid agencies are appealing to the warring parties for unimpeded access to all victims of this manmade humanitarian disaster.

 



Italian PM Conte to Resign After League Party Pulls Backing

Italian Premier Giuseppe Conte announced his resignation Tuesday, blaming his decision to end his 14-month-old populist government on his rebellious and politically ambitious deputy prime minister, Matteo Salvini.

Conte told the Senate that the surprise move earlier this month by Salvini’s right-wing League party to seek a no-confidence vote against the coalition was forcing him to “interrupt” what he contended was a productive government. He said that government reflected the results of Italy’s 2018 election and aimed to “interpret the desires of citizens who in their vote expressed a desire for change.”
 
The coalition included two rivals, the anti-establishment 5-Star Movement and Salvini’s euroskeptic, anti-migrant right-wing League party.
 
Conte said he will go later Tuesday to tender his resignation to President Sergio Mattarella. As head of state, Mattarella could ask Conte to stay on and find an alternative majority in Parliament. That is considered an unlikely scenario, however, given the long-festering acrimony among the coalition’s partners and the deep divisions in the opposition Democrats, who would be a potential partner.
 
Or, after sounding out party chiefs in consultations expected to start as soon as Wednesday, Mattarella could come to the conclusion that another political leader or a non-partisan figure could cobble together a viable government. That government’s pressing task would be to lead the country at least for the next few months, when Italy must make painful budget cuts to keep in line with European Union financial regulations.
 
Failing that, Mattarella could immediately dissolve Parliament, 3{ years ahead of schedule, as Salvini has been clamoring for. Pulling the plug on Parliament sets the stage for a general election as early as late October, right smack in the middle of delicate budget maneuvers that will be closely monitored in Brussels.
 
Conte, a lawyer with no political experience, is nominally non-partisan, although he was the clear choice of the 5-Stars when the government was formed.
 
The premier scathingly quoted Salvini’s own recent demands for an early election so he could gain “full powers” by grabbing the premiership. Conte blasted Salvini for showing “grave contempt for Parliament” and putting Italy at risk for a “dizzying spiral of political and financial instability” in the months ahead by creating an unnecessary crisis that collapses a working government.
 
Salvini, who sat next to Conte, smirking at times as the premier spoke, began the Senate debate by saying, defiantly, “I’d do it all again.”
 
Pressing for a new election as soon as possible, Salvini, who as interior minister has led a crackdown on migrants, said: “I don’t fear Italians’ judgment.”
 
In the European Parliament election three months ago in Italy, as well as in current opinion polls, Salvini’s League party has soared in popularity to be the No. 1 political force among Italians.